Кремль вже готує з наших колаборантів майбутніх гауляйтерів окупованих територій

На сайті Держдуми РФ з’явився законопроект №1144028-7 “Про внесення зміни до статті 4 Федерального конституційного закону “Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та створення у складі Російської Федерації нових суб’єктів – Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя”.

Автори документа – депутат ДД Павєл Крашенінніков і сенатор Андрєй Клішас. Обидва – співголови робочої групи з підготовки конституційних змін щодо “обнулєнія” Путіна, себто, довірені особи вождя. І вони тепер пропонують внести в “закон” від 21 березня 2014 року, яким була псевдолегалізована окупація півострова, новелу: “Громадянин Російської Федерації, який відповідно з частиною 4 цієї статті визнаний на території Російської Федерації громадянином, що не має громадянства іноземної держави, але при цьому, відповідно до законодавства України, є громадянином України, має право заміщати державні й муніципальні посади, посади державної та муніципальної служби”

Тобто, нововведення допускає до державних посад в зоні дії законодавства РФ тих хитросклепаних, котрі захотіли і двоголову курку з’їсти (отримати паспорт з мутантом), і вишиванку (паспорт громадянина України) в лайні курника не вмочити. За останніми даними Постійного представництва України при ООН, в Криму громадянство РФ отримали 2,5 млн. жителів автономії, в ОРДЛО – 400 тис. – це також важливо пам’ятати. 

Скільки кримчан зберегло документ з тризубом – точної статистики немає, але ми знаємо, що багато, дуже багато: навчання у вузах материкової України, втеча від призову до лав армії РФ зі зміною пляжів Чорного моря на краєвиди моря Лаптєногих, чи, пак, Лаптєвих, отримання нашого закордонного після впровадження безвізу etc. Більше того, кримчани, які не встигли отримати український документ до 2014-го (наприклад, за віком), можуть легко це зробити будь-коли: на сайті Держеміграційної служби вказано, куди звертатись: “Херсонська область, Новотроїцький район, смт Новотроїцьке, вул. Банкова, 8, (1 поверх)”.

Але ж чи йдеться в законопроекті №1144028-7 виключно про жителів Криму? Звісно, будь-який професійний правник доведе як двічі два, що так, адже документ стосується змін до закону “Про прийняття в РФ Республіки Крим”. Але будь-яку людину, яка тверезо оцінює дії Кремля, це не переконає. 

Я навіть не хочу діставати з канави зіжмаканий папірець зі слідами продуктів перетравлення пареної рєпи і щєй, на якому проглядає “Будапештський меморандум”. Достатньо згадати спочилий у Бозі 1 квітня 2019-го “Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією” де “Високі  Договірні Сторони”, “підтверджуючи свою прихильність до норм  міжнародного  права”, поклялись, що “поважають  територіальну цілісність одна одної і підтверджують непорушність існуючих між ними кордонів”. Еге ж? Отож.

І з огляду на це ніякий правник не може позбавити нас права на підозру, що свіжа законодавча ініціатива Москви – ніщо інше, як підведення законодавчого підґрунтя під тутешніх щурів-колаборантів, аби в разі окупації тієї чи іншої території материкової частини України відразу створити окупаційну владу на місцях. В пояснювальній записці до законопроекту №1144028-7 нічого не уточнюється щодо виключно кримчан.

Там чорним по білому: “громадянин РФ, який <…> відповідно до законодавства України є громадянином України, має право заміщати державні та муніципальні посади. Прийняття даного законопроекту дозволить забезпечити право зазначених громадян на проходження державної, муніципальної служби”.

В ОРДЛО власників обох паспортів 400 тис., в Криму – не виключно, що й мільйон. А скільки їх на іншій частині України? Депутат ВР від “Слуг народу”, представник президента в Конституційному суді Федір Веніславський нещодавно сказав: по-перше, закон про подвійне громадянство незабаром може бути прийнятий (скільки ми чуємо оте “незабаром” і “може бути”?); по-друге, “ми маємо ситуацію, коли, можливо, мільйони громадян України мають громадянства інших країн світу”.

Ризикну зауважити, що паспорти Трінідад і Тобаго, Занзібару чи Молдови мають лічені відсотки, левова, – та що там левова! – слоняча частка припадає на документи про прийняття громадянства країни-агресора. 

“Думаю, юридичні аргументи на користь того, що подвійне громадянство допускається, ми можемо знайти”, – сказав, по-третє, Веніславський.  Так, він підкреслив, що “не може бути громадянином іншої держави особа, яка обіймає посаду в органах державної влади, – це загроза нацбезпеці”. Але чому член Комітету ВР з питань національної безпеки, оборони та розвідки не оцінює загрозу нацбезпеці з боку пацюків-колаборантів, які нині не обіймають жодної посади, але ховають під подушкою паспорт РФ і мріють стати старостами сіл, мерами міст, гауляйтерами Новоросії, Малоросії, Мікроросії, Наноросії з пайцзою “на княженіє” від Орди? Про це Пушкін має думати, отримувати дані розвідки, аналізувати, здійснювати заходи на випередження?

Далі. На відміну від оперативної Держдуми наші “слуги народу” як довго ще будуть чесати рєпу щодо колаборантів? Місяць тому у парламенті гигнулась шоста (!) спроба прийняти відповідний закон. Бо там зійшлися у герці “Європейська солідарність” (законопроект №5135) і “Слуги народу” (законопроекти №№5143 та 5144). Класика! Два українці – три гетьмани, дві фракції – три законопроекти стратегічного значення.

Депутати від початку війни не можуть домовитися, кого вважати зрадником, а кого – ні, і як від цього ворога захищатися. Таке враження, що високотовчені законодавчі уми свого часу скурили шкільний підручник історії і не розуміють: коли вони ще трішечки продовжуватимуть розмазувати по законодавчому склу шмарклі юридичних термінів, то завтра (не приведи, звісно, Господи) не класифіковані ними колаборантюги нетремтячою рукою внесуть їх же у списки “врагов отєчєства”.

І будуть депутати брататися на брудній соломі тєплушок, що мчатимуть на Колиму. Це називається не просто стрибати на граблі, а пікірувати на них з десятого поверху. 

Поділитися у соцмережах

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *